владза

вла́дза знев. 1. влада (перев. місцева)(ср, ст): У Львові на Зелені свята – відправи і панахиди, особливо на заквітчаних зеленню могилах “героїв”. Багато сутичок було з польською поліцією на конях, що після панахиди, по перших словах революційної пісні “Не пора”, штурмувала жалібну товпу і ґумовими палицями старалася розігнати патріотів. Для нас, молодих, була це вже частина традиції, і, як здавалося, стало це ритуалом польської “владзи” (Криницька)

◊ па́не вла́дзо ірон. звертання до керівника-приятеля (ст)

2. поліціянт (ст): “Владза”, тобто два поліціянти, найперше вислухали людей, потім випхали їх за ворота, а тоді взялися за “потерпілих", які лежали на землі, мов мертві (Скоцень)|| = ґліна