всипа

вси́па 1. тюр. зізнання, видача спільників на допиті (ст)

2. провал (внаслідок арешту, розгрому, зради)(ст): – Поковані, – шибнуло в голові. Між блідими обличчями арештованих неначе майнула білява чуприна Максима. Машина за машиною прогнала, зникаючи в напрямі Пелчинської вулиці. – Значить, повна всипа, – промимрив Богдан, вмішуючись знову в натовп (Лисяк); На випадок всипи відповідатиме один з нас (Вільде)