гаморити

гамо́рити гомоніти, шуміти (ст): Він не любив, коли в клясі було тихо, тоді не чув себе свобідним. Любив, коли хлопці гаморили, шуміли, коли не раз було спокійно, питався, чому так тихо, і зараз сказав якийсь чемний дотеп, і кляса починала гудіти, а то й ревіти, і тоді видно було по його лиці, що був дуже втішений (Шухевич)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гаморити — гамори́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. гаморити — -рю, -риш, недок., діал. Галасувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гаморити — ГАМОРИ́ТИ, рю́, ри́ш, недок., діал. Галасувати. Усе те сунулося.., кричало, гаморило (І. Франко); Вже не гаморила Мальва – тихо йшла поруч, ніби стала дорослішою (Р. Іваничук); * Образно. І знову тишина. Лиш потік шумить і гаморять верби з собою (Б. Лепкий). Словник української мови у 20 томах
  4. гаморити — див. кричати Словник синонімів Вусика
  5. гаморити — ГАЛАСУВА́ТИ (зчиняти галас), КРИЧА́ТИ, ГВАЛТУВА́ТИ, ГАМОРИ́ТИ діал. В саду під крислатими.. яблунями галасували дітлахи (В. Козаченко); Люди на пристані, як черва, ворушилися, бігали, всяку всячину виносили, кричали, ґвалтували (Панас Мирний)... Словник синонімів української мови
  6. гаморити — ГАМОРИ́ТИ, рю́, ри́ш, недок., діал. Галасувати. Усе те сунулося.., кричало, гаморило (Фр., IV, 1950, 468); — А скажіть-но, як її [землю] ділитимуть? — гаморіло жіноцтво (Кач., II, 1958, 111). Словник української мови в 11 томах
  7. гаморити — Гаморити, -рю, -риш гл. Кричать, шумѣть. Желех. Подольск. Люде гаморят, дерево тріщит, сичит, солома прискає, огонь шепотит (на пожежі). Гн. II. 30. Жінка гаморить на мене, теща і всі гості якось косо дивлються. Грин. II. 178. Словник української мови Грінченка