гарбар

гарба́р іст. майстер, який вичиняє шкіру

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гарбар — гарба́р іменник чоловічого роду, істота кушнір рідко Орфографічний словник української мови
  2. гарбар — -я, ч., заст. Кушнір. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гарбар — ГАРБА́Р, я́, ч., заст. Чинбар. Ніхто не вмів так виправляти шкірки, як вона. У Заріччі цією працею займалися гарбарі (Юліан Опільський). Словник української мови у 20 томах
  4. гарбар — ЧИНБА́Р (ремісник, який чинить шкури), ГАРБА́Р заст.; КУШНІ́Р (той, хто вичиняє хутро та шиє хутряні вироби). Знайшлися серед них і чинбарі, які досить уміло вичиняли смушки з овечих шкур, юхту — з телячих (А. Словник синонімів української мови
  5. гарбар — Га́рба́р, -ря́, -ре́ві; -барі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. гарбар — ГА́РБА́Р, я́, ч., заст. Кушнір. Ніхто не вмів так виправляти шкірки, як вона. У Заріччі цією працею займалися гарбарі (Оп., Іду.., 1958, 303). Словник української мови в 11 томах
  7. гарбар — Гарбар, -ру м. Крикъ, шумъ, гамъ. Там у хаті гарбар. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка