говорення

гово́рення мовлення, розмова (ст): – І ти дивуєшся, що “се-леп-ня вті-ка-є!” – наслідуючи емфатичний спосіб говорення Ольштинського, хитається на кріслі Піддубний (Лисяк)||балак

◊ австріяцьке гово́рення беззмістовні, безсенсовні розмови (ст): Пане інспекторе, я собі, власне, так міркую... Чи не можна б замкнути мене аж по змаганнях? – Крочки раптом завмерли, секунда мовчанки, і гробовий голос пана Коґута: “Гм-гм. Як би я мав розуміти таке ваше говорення австріяцьке” (Керницький)|| = австріяцкє ґаданє