дралювати
дралюва́ти вул. іти, бігти (перев. важкою дорогою)(ст): – Тссс! – шепнув. – Чого так дралюєш, як кінь? І не дзвони зубами, бо баби будуть хреститись! (Керницький)
Джерело:
Лексикон львівський: поважно і на жарт
на Slovnyk.me