1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

дідок

дідок:

◊ мали́й дідок, а вели́кий ціпок про невисоку на зріст, але значущу, впливову людину (ст): Ми завжди чекали в коридорі в суді, коли в'язнів перепроваджували на перерву на обід. З Романом Шухевичем ішов той аґент Хім'як, що до нас все приходив. Спинилися коло мене і Юрка Шухевича й розмовляємо. Хім'як хоче якогось віца оповісти, аж тут ведуть Бандеру. Хім'як каже до Романа: “Маленький, а важненький”. А Роман до нього: “В нас інакше кажуть”. – “А як?” – “Малий дідок, а великий ціпок”. Усі засміялися (Чайківський)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дідок — дідо́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. дідок — -дка, ч. Зменш.-пестл. до дід 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дідок — див. дід Словник синонімів Вусика
  4. дідок — ДІДО́К, дка́, ч. Зменш.-пестл. до дід 2. Пішов Дідок у ліс по дрова; Не забарився в’язку нарубать (Гл., Вибр., 1957, 122); До книгарні зайшов сивий дідок з пакунком газет на плечах (Головко, II, 1957, 452). Словник української мови в 11 томах
  5. дідок — Дідок, -дка м. 1) Старичекъ. Рудч. Ск. II. 108. Чуб. І. 155. 2) Жгуть соломы, обмотанный валом и прибиваемый по краямъ дверей отъ холода. Мнж. 179. 3) Деревянный шаръ, величиною въ куриное яйцо, употребляемый въ игрѣ, которая также называется дідок. Ив. Словник української мови Грінченка