1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

заклинати

заклина́ти:

◊ заклина́ти в ца́па → цап

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заклинати — заклина́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. заклинати — див. лаяти Словник синонімів Вусика
  3. заклинати — Накладати закляття; заворожувати, зачаровувати, чаклувати; (у що) обертати; ФР. проклинати; (Богом) благати; дк. ЗАКЛЯСТИ, Г. вилаятися. Словник синонімів Караванського
  4. заклинати — -аю, -аєш, недок., заклясти, -яну, -янеш, док. 1》 перех. Промовляючи магічні заклинання, діяти на кого-, що-небудь, підкоряти своїй волі або чаклунській силі; заворожувати, зачаровувати. 2》 перех. Те саме, що проклинати. 3》 тільки недок., перех., перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. заклинати — заклина́ти Бо́гом (усі́м святи́м на сві́ті). Пристрасно переконувати, уклінно просити, благати. — Богом Вас заклинаю! Збережіть ці скарби духу народного (вилучену з бібліотек літературу) для нащадків (З журналу); — Отаке моє щастя, Христе!... Фразеологічний словник української мови
  6. заклинати — БЛАГА́ТИ (пильно, невідступно, пристрасно просити), ЗАКЛИНА́ТИ підсил., МОЛИ́ТИ підсил.; МОЛИ́ТИСЯ підсил. розм., ПРОСИ́ТИСЯ розм. (благати про співчуття, милосердя і т. ін. Словник синонімів української мови
  7. заклинати — Заклина́ти, -на́ю, -на́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. заклинати — ЗАКЛИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАКЛЯ́СТИ́, яну́, яне́ш, док. 1. перех. Промовляючи магічні заклинання, діяти на кого-, що-небудь, підкоряти своїй волі або чаклунській силі; заворожувати, зачаровувати. Словник української мови в 11 томах
  9. заклинати — Заклина́ти, -наю, -єш сов. в. заклясти, -клену, -неш, гл. Заклинать, заклясть, проклинать, проклясть. Заклинаю тебе Богом, не муч мене. Єв. Мр. V. 7. Заклинаю тя іменем Божим. МУЕ. III. 53. Словник української мови Грінченка