1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

замикати

замика́ти 1. закривати, зачиняти (ср, ст): Я хотів саме голосно заговорити до Мелянії, коли враз відкрилися двері й замкнули мені уста. Мене повідомили, що вже кінець з моєю недугою і завтра маю йти на вправи (Селепко)||блєндувати

2. заплющувати (ст): Як будеш чемна, то Бозя принесе тобі під ялинку лялю, що замикає очка, коли йде спати (Вільде)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. замикати — замика́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. замикати — (двері) брати на ключ <�замок, засув>; (на защіпку) защіпати; (кого) тримати під замком <�вартою>, ув'язнювати; (очі) склепляти, стуляти, заплющувати; (кінці кола) злучати; (шерегу) бути крайнім у; ід. ЗАМКНУТИ ОЧІ, умерти; п-к ЗАМИКАЮЧИЙ, (в лаві) крайній, задній. кінцевий. Словник синонімів Караванського
  3. замикати — -аю, -аєш, недок., замкнути, -ну, -неш, док., перех. 1》 Зачиняючи що-небудь, брати на замок, ключ, засув і т. ін. || розм. Затуляти, затикати чим-небудь. || перен. Служачи захистом, робити що-небудь неприступним для когось. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. замикати — Замкнув вовка межи вівці — нехай тюрму знає. Замість покарання дістав можливість робити нове лихо. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. замикати — заплю́щувати (рідше закрива́ти, замика́ти і т. ін.) / заплю́щити (рідше закри́ти, замкну́ти і т. ін.) о́чі. 1. на що. Навмисне не помічати чого-небудь, не звертати уваги на щось. Фразеологічний словник української мови
  6. замикати — ЗАМИКА́ТИ (закривати на замок, ключ і т. ін.), ПРИМИКА́ТИ, ЗАПИРА́ТИ розм., ЗАЧИНЯ́ТИ рідко; ЗАСУВА́ТИ (на засув); ЗАЩІПА́ТИ, ЗАЩІБА́ТИ діал., ЗАЩІ́БУВАТИ діал. (на защіпку). — Док. Словник синонімів української мови
  7. замикати — Замика́ти, -ка́ю, -ка́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. замикати — ЗАМИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАМКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. 1. Зачиняючи що-небудь, брати на замок, ключ, засув і т. ін. Заперти було нічим хату; гаразд, що хоч до скрині замок є, а то ще й хату замикати (Мирний, III, 1954, 35)... Словник української мови в 11 томах
  9. замикати — Замика́ти, -ка́ю, -єш сов. в. замкну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Запирать, запереть. Замикайте, діти, двері. Шевч. Як коня вкрали, він тоді станю замкнув. Ном. № 6625. Прич. стр. заминаний. Це́рква замикана. Чуб. III. 40. Словник української мови Грінченка