казанє

ка́занє (ка́зання) 1. церк. проповідь (м, ср, ст)

2. ірон. повчання, нотації (м, ср, ст): “Піду подивлюсь, чи ти там чогось не перевернув”, — додавав до казання і зникав на якийсь час у підвалі. Нова його поява, післяльошна, на світ була іншою, як та, допідвальна, білолиця. Вуйко інтенсивно рожевів. “Най му то йде на здоровля!” — орієнтувався я в ситуації (Оробець)

◊ говорити як піп на ка́заню → говорити

◊ сидіти як на туре́цькім (туре́цкому) ка́заню нічого не розуміти зі сказаного (Франко) (ср, ст)

◊ ксьондз в це́ркві два ра́зи ка́заня не ка́же відповідь на прохання повторити сказане ще раз (ср, ст)