карабурити
карабу́рити збурювати, хвилювати (ст): Бронко, Ступайло, Отрусь, бійки, поліція карабурили цілу його істоту. Хотів бути дома зі своїми – відпочити, поговорити (Нижанківський)
Джерело:
Лексикон львівський: поважно і на жарт
на Slovnyk.me