каракон

карако́н (перев. мн. карако́ни) тарган (Лучук) (ст): І взагалі людина чується, що є чимсь! Через те ми всі носимо наші голови гордо, як жирафи, і не влазимо всяким власть імущим під ноги, наче каракони! (Селепко); Уяви; я нині рано в кухні побачила каракона (Авторка)||шваб