куцатися

ку́цатися вул. 1. ставитися задиркувато; сіпатися (ст): В кнайпі не було нікого чужого, самі свої, але Янко трохи куцався. Вийшов з-за столика і запхав руку в кишеню. І відразу: “А ти звідки знаєш?” (Нижанківський)

2. боятися, мати страх (ст): Янко Ліпка відложив сірник і видув губи. – Куцаєшся? – Я? Настався! Я ще не таких морових бачив. А Поцирований може мені хухнути! (Нижанківський)|| = бздіти