кічка

кі́чка 1. дитяча гра, подібна до “городків” (ст): Але нашим головним “зайняттям” поза школою була “кічка на Кайзервальді” за містом. Отак до години першої ми сиділи в школі, опісля їли обід і негайно бігли на Кайзервальд, на кічку (Богачевський); То колись ми дітьми грали в кічку: кидали патиком, попасти треба було в якесь місце. Могли ще око ви́дерти. Тато все сварився за то з малим Даньом (Авторка)

2. палиця у дитячій грі кічка (ст)

3. гра, маневр (ст): Але політичні [процеси за Австрії] – того ніхто не знав. Та де там. А тепер 180, 200 літ сполученого вироку, то, пане, нині просто кічка (Тарнавський З.)