лах

лах (перев. мн. ла́хи) 1. зношена, знищена річ; дрантя (м, ср, ст): Та нащо ж ти на себе той старий лах вбрав, та чи ж не маєш шо вбратися, повна шафа всього?! (Авторка)||лахман

2. знев. одяг; вбрання (ст): Воліла замість нових лахів купувати книжки (Авторка)

3. вул. сміх (ст)

◊ ла́ха де́рти висміювати, насміхатися, глузувати (м, ср, ст): На його лекції панував хаос. Після переложення речення з українського на латину або з латини на українське він давав повторювати те саме ще кільком учням, які “дерли лаха” з лекції й голосилися: “Прошу пана професора, я ще повторю...” А він вдоволено відповідав: “Ну, красно, повтори ще ти” (Домбровський); Ви, бабоньки, можете лахи дерти на ній скільки завгодно, але що Стаха погана господиня — цього жодна з вас не може їй закинути (Вільде)||брати з маньки, брати на бас, брати на гоцки, брати на тиц (тіц), брати на шпіц, гоцкати, корбу крутити, лахати, лахуватися, на геци брати, набирати, підтягати, тицювати

◊ ла́ха поде́рти висміяти (ст): Як людина, був “нічого собі”, любив не раз пожартувати в класі, “подерти лаха” з грачів копаного м'яча, особливо кепкував собі з тих, що, як він висловлювався популярно, “грали на бика” (Домбровський)