лепета

лепе́та (липе́та) 1. вул. голова (ст): “Але мі далі, брацє, ці шмацяже, ментаче. України мі з лепети вибіялі. Тово мі вибійо! – Сяхо робить відповідний рух. – Не, Уесю?” Ні, ніхто не виб'є їм “з лепети” України – ні цей, ні інший окупант (Лисяк); Я особисто знаю тільки те, що комуністична діялектика до Михайла не промовляла і до нього не доходила. Не розумів її. Не міг у своїй лепеті помістити простих фактів – чому він мав би забирати чуже поле і лізти на нього своїм плугом, а потім ще дерти писок (Тарнавський З.)|| = гарбуз

◊ ма́ти добру лепе́ту про тямущу, розумну людину (ст)

◊ пома́цати по лепе́ті побити (ст): Пішли вар'яти вночі, руского поста помацали по лепеті, але тихо (Лисяк)|| = вигаратати

◊ помики́титися в лепе́ті → помикититися

◊ фля́ками по лепе́ті би́тий → фляк

2. розум (ст)|| = розум