льокатор

льока́тор I.→ локатор

льокато́р II.квартировинаймач; квартирант (ст): У пані Рузі було аж троє льокато́рів, прецінь мусіла кубіта з чогось жити (Авторка); – Нехай хто що хоче каже, але льокатори ніяк не оплачуються. – Це, правда, – додавала вона швидко, – залежить які. Наприклад, з панни Христі я дуже задоволена (Нова хата 1939)