мішіґене

міші́ґене (миші́ґіни) знев., ірон. недотепа, дурник (ср, ст): Його названо в “Академічній горомаді” Фірулком, бо щось мав він у собі жидівського, а при тім був трохи “мішіґене”. Так називали ми його і на старості віку (Шухевич); Ну?.. Втратити таку нагоду і не жалкувати, то треба вже зовсім мішіґене бути... (Вільде)|| = бевзь

◊ міші́ґіне во́йтек = міші́ґене (ст)