накалапуцькати

накалапу́цькати ірон. 1. = накала́та́ти 1: Не питай, що я накалапуцькала в тій зупі. Кидала, що під рукою було (Авторка)

2. налити (Лучук): Накалапуцькай мені трохи (Лучук)