1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

накласти

накла́сти:

◊ накла́сти від та́та і від ма́ми облаяти (ст): Що іншого вона. Вона може навіть поставитися. Накладе їм від тата і від мами, що аж мило. А вони, ту́мани, сміються і кажуть “шен”. Не розуміють ні слова по-нашому (Тарнавський З.)

◊ накла́сти повні штани́ дуже налякатися (ср)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. накласти — накла́сти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. накласти — [накластие] -аду, -адеш, -адеимо, -адеите; нак. -ади, -ад'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. накласти — див. накладати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. накласти — НАКЛА́СТИ див. наклада́ти. Словник української мови у 20 томах
  5. накласти — дава́ти (рідше наклада́ти, одва́жувати) / да́ти (рідше накла́сти, одва́жити) зда́чі кому і без додатка. Відповідати ударом на удар, образою на образу і т. ін. Парамон Пархомович насідав на сина, а той давав здачі й до кишені по відповідь не лазив (Ю. Фразеологічний словник української мови
  6. накласти — НАГРОМА́ДИТИ (накидати, накласти у великій кількості або безладно, купою), НАВАЛИ́ТИ, НАВЕРНУ́ТИ розм., НАКОПИ́ЧИТИ рідше. — Недок.: грома́дити, нагрома́джувати, нава́лювати, вали́ти, наверта́ти, накопи́чувати, копи́чити. Словник синонімів української мови
  7. накласти — Накла́сти, -кладу́, -де́ш, -ду́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. накласти — НАКЛА́СТИ див. наклада́ти. Словник української мови в 11 томах
  9. накласти — Накласти см. накладати. Словник української мови Грінченка