1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

наостанку

наоста́нку насамкінець, наостанок (ср, ст): Наостанку ж зазначу: зла на вас не триматиму, але й бачити більше не хочу (Авторка)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наостанку — наоста́нку прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. наостанку — пр., (де) наостанці, наостанок, на закінчення, під кінець, наприкінці, о. під завісу; (коли) в останній раз, востаннє, наостаннє. Словник синонімів Караванського
  3. наостанку — див. наприкінці Словник синонімів Вусика
  4. наостанку — присл. Під кінець, укінці, на завершення всього. || В останній раз, востаннє. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. наостанку — НАОСТА́НКУ, присл. Під кінець, укінці, на завершення всього. Після всіх наостанку прийшли офіцери (І. Нечуй-Левицький); [Коваль:] Вся ця сцена йде у вас добре, але наостанку ви надто драматизуєте (З. Словник української мови у 20 томах
  6. наостанку — ВОСТА́ННЄ (останній раз), НАОСТА́НКУ, НАОСТА́НОК, НАОСТА́НЦІ, НАОСТА́ННЄ рідше, УВОСТА́ННЄ рідше. За день до мого од'їзду я востаннє похапцем передивлявся свої книжки (С. Васильченко); Здригнулися наостанку губи, безпорадно ловлячи повітря (З. Словник синонімів української мови
  7. наостанку — Наоста́нку, наоста́нці, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. наостанку — НА́ОСТАНКУ, присл. Під кінець, укінці, на завершення всього. Після всіх наостанку прийшли офіцери (Н.-Лев., III, 1956, 138); Наостанку велика, майстерно виведена літера F давала на здогад, що либонь то був кінець книжці (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  9. наостанку — Наостанку, наостанці нар. Наконецъ; въ концѣ. Може б ще я здужав наостанку віку вам заграти, голосно заспівати. ЗОЮР. І. 187. Словник української мови Грінченка