1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

наріжник

нарі́жник ріг (будинку)(ст): Перші радісні хвилини, що, може, в цій переміні вдасться здобути бодай якесь незначне самоврядування, зникали, як позникали українські прапори з будинків у місті, ба, поволі почали зникати й українські назви вулиць, що їх запопадливий господар – уряд українського посадника – встиг уже перейменувати (Тарнавський О.)||наріжняк

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наріжник — нарі́жник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. наріжник — -а, ч. 1》 На дахові – верхня частина крокви, де з'єднуються під кутом два бруси. 2》 діал. Ріг (будинку). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наріжник — НАРІ́ЖНИК, а, ч. 1. На дахові – верхня частина крокви, де з'єднуються під кутом два бруси. Дахи на Уманщині вивершувалися з високим гребенеим, від якого по рогах донизу спускалися ступінчасті наріжники (з наук.-попул. літ.). 2. діал. Ріг (будинку). Словник української мови у 20 томах
  4. наріжник — Нарі́жник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. наріжник — НАРІ́ЖНИК, а, ч. 1. На дахові — верхня частина крокви, де з’єднуються під кутом два бруси. 2. діал. Ріг (будинку). Мусила [Целя] спочити, і мимоволі очі її зупинилися на афішах, якими обліплений був наріжник камениці (Фр., II, 1950, 310). Словник української мови в 11 томах
  6. наріжник — Наріжник, -ка м. 1) Уголъ крыши, угловое стропило. Залюбовск. 2) Оковка листовымъ желѣзомъ угла сундука (на крышкѣ и внизу). Вас. 150. 3) Часть ключа. прибора для ношенія сѣна. см. ключ. Шух. І. 171. Словник української мови Грінченка