обтабачитися

обтаба́читися бути прокуреним, просякнути димом; накуритися (ст): Коли нагло отець прошепотів: “Перестанеш курити, ти, тумане вісімнайдцятий? Клякай, як при сповіді, і прирікай, що це ніколи не повториться”. Куба дійсно приклякнув і твердо приобіцяв, що це останній раз. Опісля, коли отець викликав його на лекціях латини чи греки, то перед тим, заки його питати лекцію, підходив до нього близько, кажучи: “Дихни на мене, чи ти дуже обтабачився” (Дзедзик)