обірвати
обірва́ти отримати, дістати (ст): В учнів було таке вірування, що коли та “відьма” перейде рано дорогу, то, з цілою певністю, учень обірве “двійку”. Тому, коли котромусь з них “відьма” дійсно рано ввійшла в дорогу, учень з місця завертав, спрямовував свої кроки на Руську вулицю і тудою пробивався в гімназію... Того дня було п'ять предметів: релігія, латина, грека, німецьке й українське. Прошу собі уявити, що в тім дні стрічі з відьмою я був питаний зі всіх п'ятьох предметів і зі всіх обірвав “двійку”, себто одного дня обірвав аж п'ять двійок. Це був, направду, рекорд, яким, мабуть, ні один учень нашої гімназії не міг похвалитися. Цілком природно, виною того дебаклю був не я, тільки моя стріча з відьмою (Шухевич)
◊ ґо́ля обірва́ти → ґоль
◊ обірва́ти цває́ра → цваєр
♦ де двоє б'ються, там тре́тій та́кож щось обі́рве (Лис Микита 1960 9)
Значення в інших словниках
- обірвати — обірва́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- обірвати — [об'ірватие] -ву, оуб'ірвеиш /-веш, оуб'ірвеимо /-веимо, оуб'ірвеитеи/-веите; нак. -ви, -в'іт' Орфоепічний словник української мови
- обірвати — див. обривати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обірвати — ОБІРВА́ТИ див. обрива́ти¹. Словник української мови у 20 томах
- обірвати — обірва́ти життя́ чиє. Призвести до смерті, до загибелі; згубити, убити когось. Фашистська бомба в перший день віроломного нападу гітлерівської Німеччини.. — 22 червня 1941 року — обірвала життя письменника-патріота (С. Тудора) (Іст. укр. літ. Фразеологічний словник української мови
- обірвати — ЗБИРА́ТИ (урожай), ЗНІМА́ТИ, ПРИБИРА́ТИ розм.; ОБРИВА́ТИ, ОББИРА́ТИ (плоди, ягоди); БРА́ТИ (гриби, ягоди тощо). — Док.: зібра́ти, зня́ти, прибра́ти, обірва́ти, обібра́ти. Цей виїзд був особливий: їхали (хлоп'ята) збирати черешню! (О. Словник синонімів української мови
- обірвати — ОБІРВА́ТИ див. обрива́ти. Словник української мови в 11 томах
- обірвати — Обірвати, -ся см. обривати, -ся. Словник української мови Грінченка