подушковий

подушко́вий :

◊ подушко́вий та́нець обрядовий весільний танець (Крип'якевич): Під кінець молода десь пропадала, й обов'язком молодого було її віднайти; тривало це не раз з півгодини. За старим звичаєм, починався тепер “подушковий” танець. Молодий засідав посередині кімнати на кріслі, на коліна клали йому подушку, на ній сиділа молода, й дружки здіймали з неї серпанок і вінок. Дружба приносив на таці чіпець, підносив його догори і промовляв до молодої віршами; старостина вбирала молоду в чіпець, у вінок і серпанок убирали дружку і танцювали довкола молодої пари, сипали їй на подолок гроші й рівночасно цілували: жінки – молодого, мужчини – молоду. Потім танки йшли до самого рана, а на другий день бували ще “поправини” на новому господарстві у новоженців. Такі весілля бували на Личакові (Крип'якевич)