покоїк

поко́їк мала кімната (Лучук) (ст): Перед вечерею роздумуємо в малим покоїку, теплім і гарно умебльованім, що, властиво, робити (Боберський); Лагідним рожевим проблиском просвічувало сонце крізь спущену ролету до покоїка молодої дівчини, наповнюючи теплом і запахом весни, що мішався з запахом кольонської води, яка стояла в флакончику на туалетці, і резеди, що цвіла в великім вазоні на вікні (Франко)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

покоїк — поко́їк іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
покоїк — див. кімната Словник синонімів Вусика
покоїк — -у, ч. Зменш. до покій 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
покоїк — ПОКО́ЇК, у, ч. Зменш. до покі́й 1. Він ускочив у свій покоїк, засвітив лампу, впав на ліжко (І. Нечуй-Левицький); Час од часу юнак схоплювався, хутко ходив по тісненькому покоїку, повторюючи вголос вивчене (Олесь Досвітній). Словник української мови у 20 томах
покоїк — Поко́їк, -ка, в -їку; -ко́їки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
покоїк — ПОКО́ЇК, у, ч. Зменш. до покі́й 1. Він ускочив у свій покоїк, засвітив лампу, впав на ліжко (Н.-Лев., І, 1956, 566); Час од часу юнак схоплювався, хутко ходив по тісненькому покоїку, повторюючи вголос вивчене (Досв., Гюлле, 1961, 50). Словник української мови в 11 томах
покоїк — Покоїк, -ку м. ум. отъ покій. Словник української мови Грінченка