примикати

примика́ти 1. причиняти (двері, браму, вікно тощо)(ст)

2. заплющувати, примружувати (очі)(ст)

◊ примика́ти <�на то, це, них...> о́чі удавати, що не помітив, що нічого не трапилося; не зауважувати (ст): Такі випадки могли мати місце лише за Вербицького, який примикав на них очі (Процюк)

3. міститися поряд із чимось; прилягати (ст): Вибивши заздалегідь дощини в лятрині, яка примикала до дротів і не була обгороджена, німець проліз цим отвором назовні (Загачевський)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

примикати — примика́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
примикати — ПРИЛЯГАТИ; (очі) СТУЛЯТИ; (багнет) НАСАДЖУВАТИ; (до гурту) ПРИСТАВАТИ. Словник синонімів Караванського
примикати — -аю, -аєш, недок., примкнути, -ну, -неш, док. 1》 перех. Прикріплювати що-небудь до чогось за допомогою замка. || Закривати на замок. 2》 перех. Зближувати один до одного краї чого-небудь. || Прикривати (повіки, губи). Великий тлумачний словник сучасної мови
примикати — 1. межувати, сусідувати, сусідити, припирати, див. прилягаючий 2. див. приключатися Словник чужослів Павло Штепа
примикати — ПРИМИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИМКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. що. Прикріплювати що-небудь до чогось за допомогою замка. Поночі примикав [перевізник] натомленого човна (Є. Гуцало); // Зачиняти на замок. [Марко:] Ані слова! Назад!... Словник української мови у 20 томах
примикати — ЗАМИКА́ТИ (закривати на замок, ключ і т. ін.), ПРИМИКА́ТИ, ЗАПИРА́ТИ розм., ЗАЧИНЯ́ТИ рідко; ЗАСУВА́ТИ (на засув); ЗАЩІПА́ТИ, ЗАЩІБА́ТИ діал., ЗАЩІ́БУВАТИ діал. (на защіпку). — Док. Словник синонімів української мови
примикати — ПРИМИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИМКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. перех. Прикріплювати що-небудь до чогось за допомогою замка. Поночі примикав [перевізник] натомленого човна (Гуп., Скупана.., 1965, 7); // Закривати на замок. [Марко:] Ані слова! Назад!... Словник української мови в 11 томах