піон

пю́н шнур із тягарем на кінці, що вказує прямовисний напрям (ст): Спочатку Михайло був під рукою старого, мішав вапно, носив на козлі цеглу, а потім помалу навчився цеглу класти на мур, вирівнюючи “під піон”. З того піона старі мулярі сміялися. Поки Михайло навчився його вживати і набрав чуття в руках, за кожною цеглою десять разів спускав униз піон, і жмурив око, і васервагу рівняв на всі лади (Тарнавський З.)