рандка

ра́ндка (ра́нтка) побачення, зустріч закоханих (м, ср, ст): Він оженився з Маринкою, дочкою сторожа будинку на розі вулиці Янівської і Бема. Оженився, бо мусив оженитися. Ви знаєте, що я думаю. Вона вже на третій рандці, що відбулася серед природи на Гицлівській горі, повідомила про те... (Тарнавський З.); Приятельські зустрічі, т.зв. “рантки”, кінчалися відпровадженням дівчини до її дому з прощальним поцілунком її руки чи лиця (Дзедзик)||рандеву, рандивоя

ви́дати ра́ндку призначити побачення (м, ср, ст)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me