1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

реченець

ре́ченець (ре́чинець) термін (ст): 3 початком 1921 року мав я вже за собою іспит з восьмої гімназійної кляси у Львові і підготовлявся до матури, що її реченець визначено мені на весну того ж року (Яцура); Найтяжчим було захистити дипломну працю. І справа полягала не лише в тому, щоб знайти тему і правильно оборонити, а головне, щоб дістати дозвіл на захист диплому. Треба було успішно скласти усі іспити і отримати від професора реченець – перепустку для захисту дипломної праці – і визначитися з датою захисту (Чайківський)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. реченець — Речене́ць: Рече́нець: — строк, термін [6] — термін [21;23;54] — термін, строк [13] — час, термін [44-1] Словник з творів Івана Франка
  2. реченець — речене́ць іменник чоловічого роду строк Орфографічний словник української мови
  3. реченець — Термін, зап. строк. Словник синонімів Караванського
  4. реченець — -нця, ч., заст. Строк. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. реченець — Нця, ч., заст. Строк. Як став — то вплав, як брід — то вслід, як мур – то хоч нурця, пройдімо лабіринтом бід до свого реченця... (П-1:31); Серце геть зотліло. Огнем загаслим душу обболило в передчутті святого реченця. (П-2:139). Словник поетичної мови Василя Стуса
  6. реченець — РЕЧЕНЕ́ЦЬ, нця́, ч., заст. Строк. Реченець умовленої сплати вже минув (І. Франко); Буває, наприклад, і так, що хтось позичить кому гроші, а той не має заплатити чим на реченець, от і продають землю... (М. Коцюбинський); Надійшов реченець виїзду до війська (С. Ковалів). Словник української мови у 20 томах
  7. реченець — ТЕ́РМІН (відтинок часу, визначений, установлений для чогось), СТРОК, РЕЧЕНЕ́ЦЬ заст. Не можуть не зберігатися справи такої давності там, де не зберігаються навіть самі люди, хоч і засуджені не до страти, а на терміни ув'язнення чи каторги (І. Словник синонімів української мови
  8. реченець — Речене́ць, -ченця́; -ченці́, -ці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. реченець — РЕЧЕНЕ́ЦЬ, нця́, ч., заст. Строк. Реченець умовленої сплати вже минув (Фр., VII, 1951, 115); Буває, наприклад, і так, що хтось позичить кому гроші, а той не має заплатити чим на реченець, от і продають землю… (Коцюб., І, 1955, 112); Надійшов реченець виїзду до війська (Ков., Світ.., 1960, 68). Словник української мови в 11 томах
  10. реченець — Реченець, -нця м. Срокъ. Св. Л. 215. Прийде реченець у осени гроші оддамо. Могил. г. Словник української мови Грінченка