1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

римар

ри́мар іст. ремісник, який шиє ремінну кінську збрую

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. римар — ри́мар іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. римар — див. шорник Словник синонімів Вусика
  3. римар — -я, ч., розм., рідко. Те саме, що лимар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. римар — РИ́МАР, я, ч., розм., рідко. Те саме, що ли́мар. У XVI –XVII ст. у місті буйно розквітали всілякі ремесла. На кожному кроці можна було здибати чинбаря, римаря, стельмаха, броваря, коваля, бублейника, кравця і т. ін (з наук. літ.); Римар вносить шмат сириці і сідає при вікні (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
  5. римар — А, ч. Ігор Римарук. Словник сучасного українського сленгу
  6. римар — ЛИ́МАР (майстер, який виготовляє ремінну збрую), РИ́МАР розм., ШО́РНИК розм. Дядько Микита повів Сашка в Туркенівку, щоб віддати в майстерню до тамтешнього лимаря (Л. Юхвід); Вирізьбляє блискавиця Шви на синім полотні. Словник синонімів української мови
  7. римар — Ри́мар, -ря, -реві; -марі, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. римар — РИ́МАР, я, ч., розм., рідко. Те саме, що ли́мар. У XVI-XVII ст. у місті буйно розквітали всілякі ремесла. На кожному кроці можна було здибати чинбаря, римаря, стельмаха, броваря, коваля, бублейника, кравця і т. ін. (Нар. тв. та етн. Словник української мови в 11 томах