1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

розв'язати

розв'яза́ти розпустити, ліквідувати (ст): Був пластуном куреня “Лісових чортів”, а коли польський уряд розв'язав Пласт, вписався до руханкового товариства “Сокіл-Батько” і брав у його діяльності живу участь (Загачевський); В 1832 р. при вправах під час Зелених свят через необережність набито гармату кулею й убито одного міщанина, – тоді артилерійський корпус розв'язано (Крип'якевич)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розв'язати — розв'яза́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розв'язати — див. розв'язувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розв'язати — РОЗВ'ЯЗА́ТИ див. розв'я́зувати. Словник української мови у 20 томах
  4. розв'язати — ПОЧИНА́ТИ що, з інфін. (якусь дію, роботу, процес, робити перші кроки в якійсь діяльності), РОЗПОЧИНА́ТИ, ПРИСТУПА́ТИ до чого, ЗАЧИНА́ТИ, БРА́ТИСЯ за що, до чого, з інфін., ЗАХО́ДЖУВАТИСЯ (ЗАХО́ДИТИСЯ) з інфін., без додатка, ЗАБИРА́ТИСЯ з інфін. Словник синонімів української мови
  5. розв'язати — Розв'язувати, -зую, -єш сов. в. розв'язати, -жу, -жеш, гл. 1) Развязывать, развязать. Який бог зв'язав той нехай і розв'яже. Ном. — руки. Развести съ мужемь. Ой піду я до попа, поговору стиха: розв'яжи мі, попе, руки без біди, без лиха. Чуб. — світ. Словник української мови Грінченка