1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

усний

у́сний:

◊ у́сна я́ма ротова порожнина (ст): Найбільше їй смакує горіховий торт, якого вона наклала собі дві чи три порції і питається, як вам смакує чай. Потім ще раз пробує говорити про поезію, маючи вже цілу усну яму завантажену згаданим тортом (Тарнавський З.)|| = брама

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. усний — (не письмовий) словесний, вербальний. Словник синонімів Полюги
  2. усний — у́сний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. усний — Не писаний, переданий словами <�на словах>; (звіт) словесний; (переказ) почутий <�записаний> з уст, висловлений усно, пр. УСНО, словами, на словах. Словник синонімів Караванського
  4. усний — [уснией] м. (на) уеіному/уеі(‘)н'ім, мн. ус(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  5. усний — -а, -е. Виражений у звуковій формі словами, що вимовляються, а не пишуться. || Викладений словами, розказаний, а не написаний, на підтвердження знань із певної галузі (про іспит). Усна народна творчість — те саме, що фольклор. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. усний — У́СНИЙ, а, е. Виражений словами, що вимовляються, а не пишуться. Він прочитав козацьку грамоту і тепер дає до неї усні пояснення (З. Тулуб); // Викладений словами, розказаний, а не написаний, на підтвердження знань з певної галузі (про іспит). Був у нас усний іспит з української мови (О. Донченко). Словник української мови у 20 томах
  7. усний — у́сна (ходя́ча) газе́та. 1. Новини і чутки, які передаються з уст в уста. Випадків вимордування арендарів (орендарів) із усіми (усіма) їх родинами було багато .. І мужики знали про них з усної газети (І. Франко). 2. ірон. Фразеологічний словник української мови
  8. усний — У́СНИЙ (не письмовий), СЛОВЕ́СНИЙ, ВЕРБА́ЛЬНИЙ. Усна заява; Застосування тільки одного словесного (вербального) методу змушує учнів вдаватися до механічного заучування (з посібника); Вербальна нота. Словник синонімів української мови
  9. усний — У́сний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. усний — У́СНИЙ, а, е. Виражений у звуковій формі словами, що вимовляються, а не пишуться. Він прочитав козацьку грамоту і тепер дає до неї усні пояснення (Тулуб, Людолови, II, 1957, 496); // Викладений словами, розказаний, а не написаний... Словник української мови в 11 томах