файда

фа́йда вул., знев. 1. брудна, неохайна дівчина або жінка (ст): – І завше зраня ти ходиш, як файда. – Ну та так, нема чого літати по гостях від рана. Я собі в себе в хаті. Як хочу, так і ходжу. А тобі до того що? (Авторка)

2. = фо́йда фа́йдати випорожнюватися; какати (ст)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. файда — див. батіг Словник синонімів Вусика
  2. файда — ФАЙДА́, и́, ж., діал. Батіг, канчук, пуга. – Аби файда в руках була, А хлопа, як того вола, У плуг голодного запряжеш (Т. Шевченко); – Візьми ж хоч нагайку на спадок, бо ти ні до якої роботи не здатний, а здатний тільки файдою когось приганять (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
  3. файда — I ф`айда-и, ж. У середні віки в Західній Європі – феодальна війна, розпочата постраждалою стороною для відплати образи. II файд`а-и, ж., діал. Батіг, канчук, пуга. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. файда — ФАЙДА́, и́, ж., діал. Батіг, канчук, пуга. — Аби файда в руках була, А хлопа, як того вола, У плуг голодного запряжеш (Шевч., II, 1963, 126); — Візьми ж хоч нагайку на спадок, бо ти ні до якої роботи не здатний, а здатний тільки файдою когось приганять (Н.-Лев., III, 1956, 303). Словник української мови в 11 томах