фей

фей (фєй) знев., ірон. 1. недотепа, дурень (ст): Ну йо, то сі знає, то ж свої хлопаки, тільки “фєї” думають, що висидять щось там у “Лємбрику”, коли тут така “кампа” з “Іваном” (Загачевський)|| = бевзь

2. невтаємничена особа (ст)