фіґура

фіґу́ра 1. постать, тіло (ст): Більше не пам'ятаю нічого. Рідна земля м'яко прийняла мою геройську фіґуру (Селепко)

2. статуя, скульптура (ср, ст): У великій пошані личаков'ян була капличка, що стоїть посеред Личаківської вулиці. Спочатку була тільки кам'яна фіґура Божої Матері; хто її поставив, не знати певно. Одні казали, що славний авантурник “пан Каньовський”, Микола Потоцький, канівський староста, про якого ще й досі розповідають різні історії. Інші казали, що будував фіґуру якийсь шляхтич з околиць Львова як покуту за гріхи. Фіґура стояла посередині Глинянської дороги. Раз якийсь австрійський урядовець переїздив туди вечором, зачепив коляскою й зломив вісь: на другий день велів фіґуру розібрати й кинути під паркан, але невдовзі він осліп. Побожні личаков'яни піднесли фіґуру з болота й поставили на місці, де вона стоїть донині [капличку зруйновано 28.08. 1959 року] (Крип'якевич)