1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

хухнути

ху́хнути дмухнути (м, ср, ст)

●ху́хни <�мені́, ми> так говорять, висловлюючи зневагу, байдужість у відповідь на вихваляння супротивника заподіяти якусь шкоду (лайка): Янко Ліпка відложив сірник і видув губи: – Куцаєшся? – Я? Настався! Я ще не таких морових бачив. А Поцирований може мені хухнути! (Нижанківський)||хухни <�ми> в шубу

●ху́хнути <�ми> в шу́бу = ху́хни <�мені́, ми> (лайка) (Франко)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хухнути — Ху́хнути: — дмухнути [51] Словник з творів Івана Франка
  2. хухнути — ху́хнути дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  3. хухнути — ХУ́ХНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до ху́хати. Раз він побачив дивну картину .. Отак якби хухнув на скло, воно запітніє, а потому щезне усе, наче нічого не було (М. Коцюбинський); Янко хухнув на гроші, кинув їх у коробочку (П. Козланюк). Словник української мови у 20 томах
  4. хухнути — -ну, -неш, док., розм. Однокр. до хухати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. хухнути — Ху́к[х]нути, -ну, -неш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. хухнути — ХУ́ХНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до ху́хати. Раз він побачив дивну картину.. Отак якби хухнув на скло, воно запітніє, а потому щезне усе, наче нічого не було (Коцюб., II, 1955, 326); Янко хухнув на гроші, кинув їх у коробочку (Козл., Пов. і опов., 1949, 120). Словник української мови в 11 томах
  7. хухнути — Хухнути, -ну, -неш гл. Дунуть (ртомъ). ЕЗ. V. 180. Після треба хухнуть на жовнаки. Чуб. І. 139. Хухнула му в рот, — і ожив. Драг. 359. Словник української мови Грінченка