цванціґер

цва́нціґер (цва́нциґер) іст. австрійська монета (ст): В четвер, три дні перед шлюбом, панна молода зі старостиною їхали возом запрошувати весільних гостей; сусіди приймали її горілкою й перекускою, а господиня, запрошена на весілля, до руки давала їй цванциґера або гульдена “на варешку” (Крип'якевич)

◊ мов цва́нціґер (цва́нциґер) про елегантну людину (ст): Пригадую його в офіцерському мундирі. Тоді був елеґантний. Як кажуть: хлопець мов “цва́нціґер” (Острук)