цивіль

ци́ві́ль 1. цивільна особа (ст): Отже, таки взяли. Як я виходив, то побачив довгий ряд добровольців, і всі дивилися на мене. Я надув груди, як личить героєві, і гордо оглянув цивілів: “Не дуйся! – крикнув якийсь вояк із срібними нашивками. – За тиждень побачиш, що ти є ніщо. Зеро, нуль, не менш, як ніщо” (Селепко); Я зустрів одного з наших молодих політиків. Цивіль. Він, підкресливши свої заслуги перед нацією, розповів, що створилася якась рада п'ятнадцяти, яка складається з сімох членів, з яких знову десятьох вибирають наново, щороку. Він ночував у мене на квартирі, й ми говорили на дуже високі й глибокі теми до пізньої ночі (Селепко)

2. поліцай у цивільному одязі (ср, ст): Очевидно, ніхто туди не йшов добровільно, а тільки на виклик, а повертався, звичайно, в товаристві дебелих “цивілів” чи – у “кращому” випадку – виходив сам з опущеною головою й зламаною душею (Вітошинська)|| = ґліна