1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

чинш

чи́нш плата (орендна, квартирна)(ст): Тітка вперто трималася того самого помешкання. Воно було соняшне, хоч в офіцині. І чинш був невеликий (Тарнавський З.)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чинш — Чинш: — грошова рента або плата за житло [44-2] — грошова рента, податок; [53] — грошова рента; плата за житло [44-1] — квартирна плата, рента грішми, оброк [46-2] — натуральна повинність [46-1] — регулярний оброк грошима або натурою... Словник з творів Івана Франка
  2. чинш — Чинш. 1. Орендна плата. Канцелярия товариства полагоджує звичайні біжучі справи адміністрацийні: стягає чинші, оплачує припадаючі податки і рати позичкові, а взагалі виконує ухвали головного виділу (Б. Українська літературна мова на Буковині
  3. чинш — іст., орендна платня <�за землю>. Словник синонімів Караванського
  4. чинш — див. податок Словник синонімів Вусика
  5. чинш — рос. чинш 1. У феодальній Європі — регулярний фіксований податок продуктами або грішми, який сплачували селяни феодалові. 2. Переносно — дрібні товарообмінні операції без участі грошей. Eкономічна енциклопедія
  6. чинш — ЧИНШ і заст ЧИНЧ, у, ор. ем, ч., іст. Натуральний або грошовий податок, що його сплачували поміщикам або державі особисто вільні селяни та міщани за користування землею у феодальній Європі; оброк. [Гаврило:] Прокляте життя!... Словник української мови у 20 томах
  7. чинш — чинш іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  8. чинш — Грошовий податок, мито, оброк, орендна плата Словник застарілих та маловживаних слів
  9. чинш — -у, ч., іст. Натуральний або грошовий податок, що його платили поміщикам чи на державу у феодальній Європі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. чинш — ПОДА́ТОК (встановлюваний державою обов'язковий збір з населення, підприємств, організацій і т. ін.), ПО́ДАТЬ заст., ПОДА́ЧА заст., ЧИНШ заст., ОКЛА́Д заст., ОБРО́К заст., О́ПЛАТЬ заст., ОПЛА́ТКИ заст., ПОЛІ́ТОК діал., ДРА́ЧА діал. Словник синонімів української мови
  11. чинш — Чинш, чи́ншу, -шеві; чи́нші, -шів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. чинш — ЧИНШ, у, ч., іст. Натуральний або грошовий податок, що його платили поміщикам чи на державу в феодальній Європі. [Гаврило:] Прокляте життя! З кожним днем росте і чинш, і панщина, й податки— несила нам їх одбувать (К. Словник української мови в 11 томах
  13. чинш — Чинш, -шу м. Чиншъ, оброкъ, плата за пользованіе землей. К. ЧР. 427. Краще стать на чинш, а потім викупить землю. О. 1862. IV. 105. Словник української мови Грінченка