шпрайс

шпра́йс (шпра́йц) догана, прочухан; осуд (ст)

◊ да́ти шпра́йса (шпра́йца, шпра́йсу) зганьбити; дати прочухана (ст): – Але я тобі, Дуську, дав тоді шпрайса, там на двірці у Львові! Але сь дістав піґулу! (Лисяк)|| = збештати

◊ вси́пати шпра́йса побити (ст): Клопіт лише в тому, що ми фактично не знаємо, чи він ще живий, чи вже теплий труп. Бо ми йому всипали такого шпрайса, що він справді до завтра може копита витягнути (Керницький)