штимувати

штимува́ти згоджуватися, відповідати дійсності (ст): Пан комісар дуже там не придивлявся, хто виходить і за кого, аби йому рахунок “штимував” (Керницький)

◊ <�все> штиму́є все гаразд, відповідає дійсності (ст): – Отож ясно, як сонце: п'ятнадцять він дає готівкою, а п'ять був вам винен, то разом маєте двадцять. Штимує? – Ага, так, так, – сказав Людкевич і сховав гроші. Але вдома дорахувався, що його “надули” (Лис Микита 1960 2: ЕКО)