їдунка

їду́нка 1. вул. рот (ст)|| = брама

2. посудина для їжі (у поході)(ст): Вечоріло на Остодорі. Дітвора кінчала вечеру, мила в недалекому потоці їдунки і з гомоном бігла містком до кімнат оселі (Нова хата 1934); Цього вечора хоч “зупа” була пісна, але зате ложка “дубом стирчала” в їдунці (Загачевський)