ґлянц

ґлянц блиск (ср, ст)

◊ ґля́нц навести 1. вичистити до блиску (взуття, меблі, кахлі тощо)(ср, ст)|| = виґлянцувати

2. випити пива або шампанського після горілки (Лучук) (ср, ст)

◊ <�пуцува́ти> на ґля́нц 1. <�чистити> до блиску (м, ср, ст): Випуцуй черевики на ґлянц, бо прецінь йдеш до театру, мусиш бути добре вбраний (Авторка); В цьому оповіданні я трохи українізую назви вулиць і площ Львова, хоч я зріс у часі між двома війнами, коли Львів був “пуцований на ґлянц” польськими назвами, що мали свідчити про польський характер Львова, як свідчать блискучі ґудзики пожежників про їхню відвагу гасити пожежу (Тарнавський З.)

2. досконало, бездоганно (викінчити роботу)(м, ср, ст)