вигребти
(кого?), -аю, -аєш, недок., вигребти, -бу, -беш, док. Бити, фізично знущатися з когось. Вигребти його по морді за такий налом!
∗∗∗
Аю, -аєш, недок., вигребти, -бу, -беш, док. Отримувати догану, бути цапом-відбувайлом. Двоє фанатів, що попхалися завойовувати Кубок Республіки, а натомість вигребли по повній програмі і вже не розраховують на підтримку ні з боку святих, ні навіть федерації футболу (С. Жадан).
∗∗∗
Аю, -аєш, недок., вигребти, -бу, -беш, док. Іти звідкись. Пора буже звідси вигрібати (Ю. Андрухович).
Джерело:
Словник сучасного українського сленгу
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вигребти — ви́гребти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- вигребти — див. вигрібати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вигребти — ВИ́ГРЕБТИ див. вигріба́ти. Словник української мови у 20 томах
- вигребти — ВИГРІБА́ТИ (гребучи, витягати, вибирати звідки-небудь щось сипке, розсипчасте), ВИГОРТА́ТИ, ВІДГРІБА́ТИ рідше. — Док.: ви́гребти, ви́горнути, відгребти́. Підчепив (Левко) мішок до підкоша і почав вигрібати муку (М. Стельмах); З печі вигребли жар (І. Словник синонімів української мови
- вигребти — Ви́гребти, -гребу, -ребеш; ви́гріб, ви́гребла, ви́гребли; ви́грібши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вигребти — ВИ́ГРЕБТИ див. вигріба́ти. Словник української мови в 11 томах
- вигребти — Ви́гребти см. вигрібати. Словник української мови Грінченка