вилупок
Пка, ч.
1. Людина з банькатими очима. Що, знову якийсь вилупок? Ти тільки лупатих любиш?
2. мн. Очі. Вилупки прикрий — харе витріщатись.
∗∗∗
Пка, ч. Негативна характеристика людини. Нарватися на таких вилупків було простіше, ніж два пальці обісцяти (Л. Дереш). Особливо заважав, спливаючи кострубатим окремим спогадом, образ агресивно п'яного Леся Укліненка, якого Ліка на біду зачепила тоді в барі разом з невідь-звідки виниклим Джоном, московською гвинтовою адепткою Танєчкою і ще якимсь геть лівим і в дупу п'яним вилупком (С. Поваляєва).
∗∗∗
Пка, ч.
1. Дитина. Противний у них вилупок — розбалуваний.
2. Низька людина. Та ні, не високий, вилупок. Метр п'ятдесят з кепкою.
Джерело:
Словник сучасного українського сленгу
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вилупок — ви́лупок іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
- вилупок — -пка, ч., зневажл. 1》 Про дитину. 2》 Про людину з негативними рисами. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вилупок — ВИ́ЛУПОК, пка, ч., зневажл. 1. Те саме, що дити́на 1. [Ганна:] Ідемо оце у ярмарок, думка, щоб на ніч і додому, бо двоє вилупків дома зосталося (М. Кропивницький); – Де мій малий вилупок? Куди він міг запропаститися? (Г. Колісник). Словник української мови у 20 томах
- вилупок — див. дитина Словник синонімів Вусика
- вилупок — ДИТИ́НА (маленький хлопчик або маленька дівчинка), ДИТЯ́ пестл., ЧОЛОВІ́ЧОК пестл., ДІТВА́К розм., ВИ́ЛУПОК зневажл. Давно те минуло, як, мала дитина, Сирота в ряднині, я колись блукав, Без свити, без хліба, по тій Україні (Т. Словник синонімів української мови
- вилупок — ВИ́ЛУПОК, пка, ч., зневажл. 1. Про дитину. [Ганна:] Ідемо оце у ярмарок, думка, щоб на ніч і додому, бо двоє вилупків дома зосталося (Кроп., II, 1958, 34). 2. Про людину з негативними рисами. — Ми вже довідались, хто це доказав йому.. Словник української мови в 11 томах
- вилупок — Ви́лупок, -пка м. Дитя (бранное слово). Се ж твої вилупки. Словник української мови Грінченка