врізати
Жу, -жеш, док. Вдарити. Ти, хлопчику, чого ти отут нюняв у камеру? Та ти ж мав йому врізати ще на перших хвилинах (О. Ірванець). Саломон Самсонович. Ну, як я йому врізав, цьому хвастунові? (Л. Подерев'янський).
∗∗∗
Жу, -жеш, док. Напитись. Він весь розчервонівся і аж кипів від злості. Можливо, навіть для хоробрості врізав сто грам (Ю. Винничук).
∗∗∗
врізати дуба, врізати дубаря
Померти. Все, врізав дуба чолов'яга. Був — і не стало.
Джерело:
Словник сучасного українського сленгу
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- врізати — врі́зати 1 дієслово доконаного виду устромити врі́зати 2 дієслово доконаного виду відокремити; поранити вріза́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- врізати — I див. врізувати I. II див. урізати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- врізати — ВРІ́ЗАТИ¹ див. врі́зувати¹. ВРІ́ЗАТИ² див. урі́зувати¹. ВРІЗА́ТИ див. врі́зувати¹. Словник української мови у 20 томах
- врізати — див. вдарити Словник синонімів Вусика
- врізати — вкороти́ти (врі́зати) язи́к (язика́) кому. Примусити кого-небудь менше говорити, обачніше висловлюватися або мовчати. — Ох, і лютував тоді дядько Володимир і все обіцяв комусь вкоротити язик (М. Фразеологічний словник української мови
- врізати — ВИПИВА́ТИ (пити яку-небудь рідину без залишку або певну кількість її), ВИХИЛЯ́ТИ розм., ВИСУ́ШУВАТИ розм., ОСУША́ТИ, ОСУ́ШУВАТИ розм., ВИЦІ́ДЖУВАТИ розм., ПРОПУСКА́ТИ розм., ПЕРЕПУСКА́ТИ розм., НАПИВА́ТИ розм.; ПЕРЕХИЛЯ́ТИ розм., РОЗПИВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- врізати — ВРІ́ЗАТИ¹ див. врі́зувати¹. ВРІ́ЗАТИ² див. урі́зати¹. ВРІЗА́ТИ див. врі́зувати¹. Словник української мови в 11 томах