джа

невідм., ч., нарк. Головний бог растаманів — міфічний бог марихуани. Одного разу сидів джа під своїм деревом і вів бесіду зі своїми учнями про неохопленість неохопленого й існування існуючого. І бесіда у них зводилась до такої ж цікавої теми: про те, як прикольно іноді обкурювати зовсім необкурених цивільних людей... («Джатака про крокодила» з серії наркоманських казок). Вночі у наметі було жахливо зимно, алкоголь до рук не потрапляв, тож «Джа-тріп» видавався достеменно канабісовим і зовсім не ямайським (І. Карпа).