дрочити
Чу, -чиш, недок., вульг.
1. Займатись онанізмом. А ви знаєте, що у тих, хто дрочить, волосся на руках росте? (Ю. Покальчук). Маєте собі свою Аліску — от і дрочіть нишком на перервах (Л. Дереш).
2. вульг. Вичікувати, тримати у напрузі, тиснути. Все воно якось ні до чого не кріпилося, провисало непритомне й ото хіба тільки до виливу жовчі дрочило, своєю туманною, зашифрованою в незнайомих іменнях і реаліях недосяжністю, натоптуваних домашніх самоуків (О. Забужко). Мені сказав викладач на парі (цитую) «Отож, шановні, хто як хоче, так і дроче!» (Інтернет).
3. Набридати.
◇
Дрочити мізки. Припини дрочити мізки — заїбав!
Джерело:
Словник сучасного українського сленгу
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дрочити — дрочи́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- дрочити — див. ДРАТУВАТИ. Словник синонімів Караванського
- дрочити — дрочу, дрочиш, недок., перех., розм. 1》 Викликати в кого-небудь гнів, роздратування; дратувати. 2》 вульг. Займатися онанізмом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дрочити — дрочи́ти дражнити (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- дрочити — (-чу, -чиш) недок.; мол., жрм, крим. Займатися онанізмом. Виродок, який ненавидить всіх і все, дрочить в кулак, розглядаючи розвішані в себе в кімнаті еротичні картинки з фільму "Без чувства" (Синопсис станіславський необов'язковий); Взагалі... Словник жарґонної лексики української мови
- дрочити — див. дражнити Словник синонімів Вусика
- дрочити — ДРАТУВА́ТИ кого (навмисне злити, виводити з терпіння, спричиняти гнів), РОЗДРАТО́ВУВАТИ, РОЗДРА́ЖНЮВАТИ, ДРАЖНИ́ТИ розм., ДРАТУВА́ТИСЯ з ким і без додатка, розм., ДРАЖНИ́ТИСЯ з ким і без додатка, розм., ДРАЗНИ́ТИ розм., РОЗДРА́ЗНЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови
- дрочити — Дрочи́ти, дрочу́, дро́чиш, -чать Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дрочити — ДРОЧИ́ТИ, дрочу́, дро́чиш, недок., перех., розм. Викликати в кого-небудь гнів, роздратування; дратувати. [Готліб:] Ой. не дрочи мене! гадюко! (Л. Укр., IV, 1954. 257). Словник української мови в 11 томах
- дрочити — Дрочити, -чу, -чиш гл. Дразнить, сердить, раздражать. Бога не гніви, а чорта не дрочи. Ном. № 5871. Пусти мене, мати, я й не забаруся, тільки хлопців подрочу та й назад вернуся. Лавр. 32. Словник української мови Грінченка