запіл
У, ч. Поношеність, потертість.
◇
В запілах — поношений, потертий. Джинси в запілах.
∗∗∗
У, ч., муз. Соло на гітарі. Хендріксовський запіл.
Джерело:
Словник сучасного українського сленгу
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- запіл — -полу, ч., розм. Пола одежі, загорнута так, що в неї можна щось набрати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- запіл — запі́л іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
- запіл — Запі́л, -по́лу, в -лі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- запіл — ЗАПІ́Л, по́лу, ч., розм. Пола одежі, загорнута так, що в неї можна щось набрати. [Маруся (до Одарки):] Там тепер у волості роздають талан, твій чоловік набрав повен запіл! Ха-ха-ха!.. (Крон. Словник української мови в 11 томах
- запіл — Запіл, -по́лу м. Пола одежды, завернутая такъ, чтобы въ нее можно было что-либо положить. У запіл набрати. У заполі принести. О. 1862. І. 55. Цілісінький тиждень переносив (золото) у заполі. Кв. II. 165. Словник української мови Грінченка